Відчуття - найпростіший психічний процес, що полягає у відтворенні психікою людини окремих якостей предметів та явищ за умов їх безпосереднього впливу, дії матеріальних подразнювачів на відповідні нервові клітини.
Характерна особливість відчуттів їх миттєвість, безпосередність. Відчуття виникають, як тільки наші органи почуттів стикнулися з тим чи іншим об'єктом матеріального світу і існують якісь миті, після закінчення яких перетворюються на сприйняття.
Відчуття людини нескінченно різноманітні. Кожен тип відчуттів дає специфічну інформацію. Але в той же час є і спільні закономірності, характерні для всіх видів відчуттів. До них відносяться рівні чутливості, їх адаптація і взаємодія, контраст і синтезу.
Сприйняття - це цілісне відображення предметів і явищ об'єктивного світу при їх безпосередньому впливі на даний момент на органи чуття.
Відчуття і сприйняття нерозривно пов'язані один з одним. Сприйняття - результат діяльності системи аналізаторів.
Відповідно до того, який аналізатор домінує, розрізняють зорові, слухові, дотикові кинестезические, нюхові і смакові сприйняття.
У психології виділяються п'ять основних властивостей або якостей сприйняття: цілісність, константність, осмисленість, вибірковість і апперценція.
1. Цілісність сприйняття - властивість сприйняття, яке у тому, що будь-який об'єкт, а тим більше просторова предметна ситуація сприймаються як стійке системне ціле, навіть якщо деякі частини цього цілого в даний момент не можуть бути наблюдаеми (наприклад, тильна сторона речі
2. Константность сприйняття - стійкість, постійність образів сприйняття, які проявляються у відносній незалежності сприймаються характеристик об'єктів від параметрів подразнення рецепторних поверхонь органів почуттів.
3. Свідомість сприйняття. Особливу роль у сприйнятті грає осмисленість інформації для сприймає її людини. Людина як розумна істота всьому намагається надати сенс. Він зазвичай сприймає тільки те, що розуміє. Експериментами встановлено, що осмислені слова розпізнаються істотно швидше і точніше, ніж безглуздий набір букв при їхньому зоровому пред'явленні.
4. З свідомістю пов'язана вибірковість сприйняття, яка проявляється у переважному виділення одних об'єктів у порівнянні з іншими.
5. Залежність сприйняття від минулого досвіду, від загального стану психічної діяльності людини і від його індивідуальних здібностей називається апперцепцією.
Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.
Функція уваги – зосередження свідомості на предметі діяльності. Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Це пояснюється більш вираженою гальмівною дією вагомих для особистості предметів і переживань щодо менш значущих, які в цей час на неї діють.
Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називають уважністю. Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й підтримувати свою увагу.
Властивості уваги: Зосередження уваги – це головна її особливість. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередженості на предметі розумової або фізичної діяльності.
Стійкість уваги – характеризується тривалістю зосередження на об`єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об’єтів діяльності, і індивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.
Переключення уваги – навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність.
Обсяг уваги – це така кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Існує певна закономірність, згідно з якою людина може тримати в полі своєї уваги 5 – 9 об’єктів.
СПІЛКУВАННЯ - це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності.
Головне в успіху спілкування - у сприйнятті партнерами один одного.
Психологічний контакт починається з конкретно-почуттєвого сприйняття зовнішнього вигляду партнерів за допомогою органів відчуттів. У цей момент домінують психічні відносини, пронизані емоційною реакцією один на одного як на психофізичну даність. Реакції прийняття-неприйняття виявляються в міміці, жестах, позі, погляді, інтонації, що свідчать про те, подобаємося ми один одному чи ні.
Сприйняття іншої людини є процес, у якому відбувається відображення її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з особистісними властивостями індивіда, якого сприймають, і здійснення на цій основі розуміння його внутрішнього світу і поведінки.
Також у процесі спілкуванні має значення, наскільки розвинуті в люди різні види пам'яті, стан готовності уваги та індивідуальний розвиток, інші психічні пізнавальні процеси.
Ефективне слухання — основа для отримання точної інформації.